16 травня 2015 року працівники Наукової бібліотеки НПУ імені М. П. Драгоманова Тетяна Биткова та Анна Юрєєва були свідками незвичайного концерту…
З території Києво - Печерської лаври у небо ллються чарівні звуки мелодійних українських пісень – співає народний аматорський колектив
з селища Немішаєве Бородянського району Київської області «Калинові дзвони» (керівник Микола Куценко). Біля Музею театрального музичного та кіномистецтва України просто неба зібрались шанувальники української народної пісні, щоб послухати виступ улюбленого колективу, який в своїх концертах представляє українські народні пісні та пісні сучасних українських авторів. Багато пісень створено самими учасниками ансамблю: музику на слова поетів-співаків кладе Микола Куценко. Пісні народжуються швидко і тут же вливаються в репертуар.
Прекрасні голоси виконавців притягують слухачів, будять почуття любові до народної пісні, дарують животворчу енергію, надихають до творчості. Сьогодні в концерті виконували пісні, читали вірші, гуморески. Глядачі сиділи так близько до співаків, що можливо було спілкуватись зі співаками в перервах між виступами. Це був теплий і щирий обмін емоціями. А під час виконання фінального твору «Молитва за Україну» М. Лисенка глядачі встали і співали разом з хором.
Особливо приємно писати про цей колектив, бо серед його учасників є прекрасні представники великої драгоманівської родини – професор математики Василь Олександрович Швець і провідний бібліотекар Наукової бібліотеки Павлина Федорівна Білоцька. Василь Олександрович має прекрасний голос (бас), пише вірші для пісень, а Павлина Федорівна - одна з солісток колективу( альт, мецо-сопрано). Хочеться висловити слова подяки нашим колегам, які свою душу і вільний час віддають народному мистецтву.
Сьогодні у нас є нагода вперше, з ласкавої згоди автора вірша Василя Олександровича Швеця надрукувати його на сторінках бібліотечного сайту.
***
Мені минало двадцять третій,
Я під Донецьком був, в АТО.
Палало літо на лафеті
Та бій не полишав ніхто.
Нас крили «Гради», міномети,
Стогнала зранена земля,
А соняшник, мов дядько у кашкеті,
Кляв найманців підступного Кремля.
Мені дістався снайпера дарунок,
Душа із тілом розпрощалась вмить.
Донбас мій фініш і смертельний трунок!
Я тут поліг, щоб Україна могла жить.
Мені минало двадцять третій,
Я під Донецьком впав, в АТО.
Пробачте, любі мамо й тату,
Бо якщо не я , скажіть, то хто?...
В. Швець